в семье

1) старший (у хаті, серед секти і т. и.);

2) старший син;

3) (большая дорога) битий шлях, гостинець (р. -нця).

* * *

1) ( хозяин) хазя́їн; ( в семье) ста́рший, -ого

2) ( большая дорога) би́тий шлях; гости́нець, -нця

1) старша (в хаті, серед секти і т. и.);

2) старша дочка.

* * *

дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.

* * *

1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а

2) ( чего) дитя́

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) молодий (в песнях также молод). -до-зелено - молоде-зелене, молоде-розумом не дійшле. -дой человек - молодий юнак (-ка), парубок (-бка), (фамил.) молодько (-ка), молодан (-на), молодяк (-ка), парубчина, козачина. [Наїхали старости, й молодик за ними (Шевч.)]. Скажите, пожалуйста, -дой человек - скажіть, будь ласка, молодче (юначе, паничу). -дая женщина - молода жінка. -дые люди - молоді люди, люди молодого віку, молодята (-дят). Побыть -дым (холостым) человеком - помолодикувати, молодиком пожити. -дые годы, лета - молоді літа, молодий вік, (поэт.) молодощі (-щів и -щей). [І нащо літа молоді марно по світу розсіватимеш? (М. Вовч.). Не тратьмо надії в літа молодії (Л. Укр.)]. В -дых летах - см. Молодость (В -сти) и Лето 3. Быть -дым, в -дых летах - бути молодим, молодіти. [Мені вже самотному та й не молодіти (Гліб.)]. Дважды -дому не бывать - двічі молодим не бути, двічі не молодіти. Он (был) моложе меня - він (був) молодший за мене (від мене, проти мене), ніж (як) я. В нашей семье он был моложе меня - у нашій родині (сім'ї) він був підо мною. [У батьків моїх була велика сім'я: два брати і сестра - старші за мене, та ще підо мною три сестри (Кониськ.)]. Годами он старее меня, но по службе моложе - на роки він старший на (від, проти) мене, але на службі він підо мною. Самый -дой - наймолодший, що-наймолодший. -лод летами, да стар делами - віком молодий, та розумом старий; хоч і молодий ще, а старечий розум має (Номис). Из -дых да ранний - мале курча, та вже летюче. Умом -лод - розумом недійшлий, хлоп'ячого розуму. Он человек уже не -дой - він чоловік уже не молодий (літній), не молодого (не першого) віку, поважного віку, не перволіток (-тка). Казаться (более) -дым, -дою - см. Молодо. -дой месяц - молодик, новик, новак (-ка), молодий (новий) місяць. [Зійшов місяць, ще й новик (Чуб. V)]. -дые побеги (дерева) - молоді пагони (пагінки, парости, паростки), молоде пагіння, памолодь (-ди). -дое дерево (с неотверд. корой) - молоде (свидувате) дерево. -дое вино, пиво - молоде вино, пиво;

2) -дой, -дая, -дые (жених и невеста) - молодий, молода, молоді, молодята; срв. Молодожён. [Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята! (М. Вовч.)].

* * *

1) прил. молоди́й

2) в знач. сущ. молоди́й, -о́го

мезинець (-нця), мезинка, (шутливо) вишкребок (-бка), вишкварок (-рка). [Це у мене мезинка, після неї дітей нема (Гуман.)]. Срв. Поскрёбок.

* * *

1) ( последний ребёнок в семье) мізи́нець, -нця, мізи́нок, -нка, ви́шкребок, -бка

2) перен. недо́биток, -тка, послі́док, -дка

1) ( действие) розва́лення, (неоконч.) розва́лювання; розкида́ння; руйнува́ння, зруйнува́ння

2) ( расстройство) ро́злад, -у, розва́л, -у; (разруха) розру́ха, руї́на

3) ( беспорядок) безла́ддя, бе́злад, -у, не́лад

4) ( толкучка) уст. товку́чка, барахо́лка;, танди́та

5) ( разгар) ро́зпал, -у

6) спец. розва́л, -а

1) ( имеющий семью) сіме́йний

2) ( относящийся к семье) роди́нний, сіме́йний

3) перен. сіме́йний

1) роди́нність, -ності, сіме́йність

2) ( приверженность к семье) схи́льність до сім'ї́ (до роди́ни)

3) перен. сіме́йність, сіме́йщина